Ще одна проблема, з якою зіштовхнулась велика та дружня родина Кудрявцевих — транспорт. Відвести дітей до школи чи у садочок, на гуртки чи просто в парк стало справжнім випробуванням для їхньої великої родини. Автомобіль, який є у Кудрявцевих, вже не може вмістити всіх їхніх дітей. Тому родина звернулась до місцевої влади з проханням про допомогу. Голова селища, в якому мешкає родина, сказав, що у сільському бюджеті грошей на подібні витрати не передбачено і Кудрявцеві залишились сам на сам зі своєю проблемою.
Спочатку нам було дуже важко, — ділиться голова сімейства. — Вранці черга до ванни, а ввечері сварки через дитячі ліжка. З часом все налагодилось і зараз наша сім’я — це злагоджений механізм, де кожен знає свої обов’язки і завдання і це дуже зручно.
Деякі проблеми були і з сусідськими дітьми, адже, їхні батьки були наркоманами. Спершу старша Ксенія боялась обійматися, “щоб не зламати руки”. А молодший Паша дуже кричав, коли у нього щось боліло і боявся вмерти. Ще у нього була проблема з оком, але кілька років тому хлопчику зробили операцію і тепер все добре.
Біологічний батько Ксенії та Паші час від часу телефонує їм з місць позбавлення волі. Антон з Людмилою не перешкоджають їхньому спілкуванню, проте, самі діти не охоче спілкуються з рідним батьком. Ксюша взагалі відмовляється навіть привітатися з ним. Мабуть, взнаки далися старі психологічні дитячі травми.
Нещодавно в родині Кудряшових сталося ще одне поповнення — в дітей з’явився чотирилапий друг Мухтар. Дітлахи просто обожнюють собаку і не відходять від нього ні на крок.
А ще Антон та Людмила зробили неможливе і забезпечили прийомних дітей житлом. Після того, як дідусь Ксюші і Паші помер, Антон з дружиною через суд добилися визнання їх законними спадкоємцями житла. І тепер діти мають двокімнатну квартиру в столиці.
Кудрявцев встигає працювати не лише на благо своєї сім’ї, але й на благо селища, де вони мешкають. Кілька років тому він заснував у своєму селі євангелістська церкву і став її пастором. Він допомагає залежним людям позбутися алкогольної та наркозалежності і за роки роботи храму поставив на шлях праведний чимало прихожан. 
Антон вважає, що все, що він має у житті — від Бога. Саме тому він вирішив присвятити своє життя служінню Йому.